Контакты

Мы переехали. Адрес можете уточнить,позвонив по телефонам:

 +38 096 912 52 37

 +38 095 577 38 36

 +38 093 706 23 81

Ссылки

02.09.2014

С 22 августа 2014 года в Украине действует закон, согласно котрому человека можно превентивно задержать на срок до 30 суток без решения суда


22 августа 2014 года опубликован и вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в Закон Украины «О борьбе с тероризмом» относительно превентивного задержания в районе проведения антитеррористической операции лиц, причастных к террористической деятельности, на срок свыше 72 часов» от 12.08.2014 г.

   О Конституции и правах человека забыли ?!

В И С Н О В О К Головного науково-експертного управління
на проект Закону України
“Про превентивне затримання особи (осіб)”


Метою законопроекту є тимчасове запровадження превентивного затримання на строк до 30 діб осіб, причетних до підготовки та/або вчинення злочинів проти основ національної безпеки,. Прийняття проекту, на думку його авторів, дозволить органам прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки своєчасно оперативно реагувати на випадки ескалації екстремізму та сепаратизму в Україні, вживати дієвих заходів із запобігання підготовки та вчинення злочинів, що загрожують національним інтересам держави та суспільства, а також цілісності України.

Головне науково-експертне управління, проаналізувавши даний законопроект, вважає, що основна ідея проекту суперечить нормам Конституції України. Проект має й інші недоліки. Основні зауваження до змісту проекту полягають у наступному:

1. Аналіз тексту законопроекту свідчить про те, що його положення, і зокрема, стаття 2, в якій описується суть пропонованого проектом «превентивного затримання», не узгоджуються з положеннями статей 29 та 64 Конституції України. Суперечність полягає у тому, що відповідно до ч. 3 ст. 29 Конституції тримання особи під вартою без рішення суду про це допускається протягом не більше 72 годин. Затримана особа звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Натомість, у проекті передбачається затримання особи без рішення суду про це на строк до 30 діб з триманням у слідчому ізоляторі, в ізоляторі тимчасового тримання, в закладах Державної пенітенціарної служби або в місцях, які визначаються прокурорами областей (статті 2 та 6 проекту). По своїй суті таке «затримання» є триманням під вартою, на нього мають повністю поширюватись вимоги та гарантії, передбачені статтею 29 Конституції, тому є очевидною суперечність положень проекту з положеннями цієї статті Конституції України.
Крім того, проект суперечить ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини сторони (держави - члени Ради Європи, серед яких і Україна з 11 вересня 1997 року), норми якої гарантують кожній людині, яка знаходиться під їх юрисдикцією, захист основних прав і свобод (право на життя, свободу і особисту недоторканість та ін.).
Слід зважати й на те, що права, передбачені ст. 29 Конституції України, не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану згідно з положеннями статті 64 Основного Закону.

2. У статті 2 проекту пропонується запровадити позапроцесуальний порядок превентивного затримання особи терміном до 30 діб за наявності достатніх даних, отриманих відповідно до законів України, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або вчиненні злочинних посягань, які вчинюються особами (особою) проти основ національної безпеки України (злочини, передбачені ст. ст. 109, 110, 111, 113, 114 Кримінального Кодексу України (далі КК)).
Однак якщо у розпорядженні правоохоронних органів й справді є достатні дані, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або вчиненні вказаних вище злочинів, то виглядає незрозумілим, чому замість повідомлення про підозру, яке має в такому разі бути пред’явлене особі відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), проектом пропонується  складання постанови про затримання і «ознайомлення» з цією постановою затриманого. При цьому проектом не визначаються ні строки розгляду судом скарги затриманого на таку постанову, ні зміст рішення, яке суд (слідчий суддя) може прийняти за результатами розгляду такої скарги.  

3. Положення статей 2 та 5 проекту вступають у суперечність між собою. У ч. 1 статті 2 йдеться про превентивне затримання за наявності достатніх даних, які дають підстави підозрювати особу у готуванні або вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109, 110, 111, 113, 114 КК України. А отже відомості про вчинення злочину мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочато досудове розслідування. Разом з тим у частині 3 ст. 5 проекту зазначено, що якщо протягом строку затримання в діях особи будуть встановлені ознаки будь-якого кримінального правопорушення, то лише після цього відомості про нього внесуть до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Отже, із статті 5 проекту фактично випливає, що особа може бути затримана і за відсутності тих підстав, про які йдеться у ст. 2 проекту. За таких умов правоохоронні органи матимуть можливість на 30 діб позбавити громадянина волі і паралельно шукати докази його вини чи то в злочинах проти держави, чи то в хуліганстві чи іншому подібному кримінальному правопорушенні. Неприйнятність такого підходу полягає у тому, що людину спочатку заарештовують, а потім шукають докази її вини.

4. Відірваність запропонованої проектом конструкції “превентивного затримання” від норм КПК у разі прийняття проекту призведе до того, що неурегульованими залишаться багато питань, які чітко вирішені для випадків звичайного “процесуального” затримання або тримання під вартою.
Так, згідно із законопроектом органам внутрішніх справ і служби безпеки, як вже зазначалось вище, фактично надається право без відкриття кримінального провадження протягом 30 діб утримувати людину під вартою. За таких умов на особу не поширюватимуться норми КПК України, її статус не буде зрозумілим, на неї не поширюватиметься комплекс законодавчих положень, спрямованих на захист осіб, щодо яких застосоване тримання під вартою, й вона не матиме жодної можливості змінити своє становище на підставі норм КПК України про зміну запобіжного заходу, оскільки зазначене у проекті “превентивне затримання особи” не буде вважатися запобіжним заходом. Законопроект передбачає лише “право оскаржити постанову про превентивне затримання до суду”.
Водночас відповідно до частини 1 статті 42 КПК України особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, набуває статусу підозрюваного та має низку (18 пунктів) прав, передбачених частиною 3 цієї статті. Певні права осіб, які затримані або тримаються під вартою, визначені і в статті 5 Закону України “Про міліцію”. Зокрема, у ній передбачено, що міліція “забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України”.

5. Попри те, що відповідно до преамбули проекту запровадження  превентивного затримання мало б бути «тимчасовим», проект не містить жодних положень про термін дії Закону, який пропонується прийняти. Відтак фактично запровадження інституту превентивного затримання на 30 діб передбачається «на постійній основі», без будь-якого обмеження його терміну. 

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні даний законопроект доцільно відхилити.

Перший заступник 
керівника Головного управління                                             В. М. Шамота

Вик.: Колпаков В.Г.


Источник: сайт Верховной Рады Украины
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=50284